Ти мешкаєш в Шато-де-фльор
Десь у лілових небесах.
Уранці прокидаюсь знов…
І знов ти танеш на очах.
В Шато-де-фльор сумуєш ти,
А обіцяв веселощі й кохання.
У замку квітів кам’яних одні лиш сльози і страждання.
І клята вже прийшла весна,
І скоро те злощасне двадцять друге травня.
Я цілий рік без тебе, милий, прожила.
Й жило цей рік в мені твоє кохання.
Солодкий запах ,смак твій на губах…
Тебе в труні востаннє цілувала.
Змертвілий погляд, квіти у руках…
Себе згубила, коли тебе я поховала.
А зараз ти один в Шато-де-фльор,
Не знаю, правда, плачеш, чи смієшся.
Чекай, мій любий, я сама до тебе прилечу…
Бо знаю – ти сюди не повернешся…
(2006 року 22 травня – я загубила твоє біле тіло навіки
у клятій потворній труні, коханий мій янголе Пауль. Але душа твоя вічна
на вік лишилась кохатися зі мною. Я вірю… )