Лиепая. Станислав Жуковский

               
                перевод с украинского

                У сосновій зелені втопає,
                Слухаючи моря вічний спів,
                Неспокійне місто Лієпая,
                Незвичайне місто моряків.

                Угорі пливуть хмарки горбасті,
                Носяться зволожені вітри,
                Барвами тривог палають айстри
                В скверах до осінньої пори.
               
                Море підіймається валами.
                По каналах в місто тихо йде.
                І стоять будинки з куполами
                З плетивом наїжених антен.

                Там я пив вино із латишами,
                Слухав спів дівчат по вечорах,
                І мені не спалося ночами,
                І не спалось морю по ночах.

                А мені світили очі карі,
                Та "єс теві мілу" слух пекло,
                І, як сон, вставало: темні хмари,
                Дівчини замріяне чоло.

                На причалі білих чайок зграя
                Кружеляє у вечірній млі...
                У вогнях втопає Лієпая,
                І відходять в море кораблі.
               

В зелени сосновой утопает,
Моря ощущая вечный зов, -
Неспокойный город Лиепая,
Необычный город моряков.

Облака неслышно проплывают,
Ветры влажно носятся над ней.
И тревоги астрами пылают
В скверах до последних тёплых дней.

Море поднимается валами,
Уходя в каналов тихий плен,
И дома гордятся куполами,
Ощетинясь кружевом антенн.

Пил вино я вместе с латышами,
Слушал песни старенький причал.
Не спалось, бывало, мне ночами,
Не спало и море по ночам.

Ну а мне сияли очи карие
И "ес теви милу" сердце жгло.
И всё чаще снится светлым маревом
Девушки мечтательной чело.

На причале белых чаек стая,
Словно пена в розовой пыли...
Вся в огнях, пылает Лиепая.
И уходят в море корабли.

2011 г.