Слова...Слова...Слова...
На них весь час обставини впливають.
Сьогоднi злiсть,роздратування -
Назавтра - лагiднiсть та пiклування...
I водночас в душi - i лава не стихае,
I на снiгу троянди розквiтають...
А час бiжить i cпокiй не вертае...
Багато болю в серцi набралось,
Але в далекiх закромах душi
Менi в коханнi хочеться зiзнатись -
Знайти слова,щоб серце з мiсця зрушить.
I знов слова...слова...слова...
Але не один вчений в свiтi
Не знайде слiв,щоб передати,
Як тремтить душа бурхливо
Вiд твого погляду ясного,
Як завмирае серце вiд руки,
Що доторкаеться,можливо,ненароком...
Твiй дотик,погляд зiгрiвае,
Як теплий сонця промiнець...
Але насправдi тiльки вiтер обiймае,
Хоча не вiрю,що всiому кiнець...
Без слiв життя немае...
Хоча нелегко вiрити словам кохання.
Але якщо ти запитаеш про кохання -
Я вiдповiм тобi:"Ти пригадай:
Ту нiч,що мiсяць озаряв,
I той весняний сад казковий,
Що нашi душi оп*яняв
Роки розлуки,що надiею зiгрiвались,
I днi,коли ми поряд йшли...
Але,якщо тобi i цього мало,
То i зiзнання не почуеш ти...
1999