(за науково-фантастичною повістю
Наталі Околітенко “Політ на вогненних крилах”, чи не єдиної в культурному просторі України особи, що поєднала в собі дар письменника, вченого-біолога (доктор біологічних наук) та журналіста...) http://ikt.at.ua/load/stranica_avtora/natalija_okolitenko
Подолавши нуртливі субстанції,
З галактичної круговерті
Прилетіли на Землю прибульці,
Геніально розумні й безсмертні.
Почуття їм давно не відомі,
Все сплановано в їхньому світі.
Цей політ – хоч якась одміна
У огидному одноманітті.
На планету парадоксальну
Приземлились без болю і втоми,
Забезпечать їм конспірацію
Достеменні землян фантоми.
Їх завдання дуже важливе:
Генетичний запис людини,
Гармонійної, без суперечностей,
Як вогонь розпочатої днини.
Тільки, як на землі цій водиться,
На відміну від інших галактик,
Запрягли абсолютно різних:
Один – мрійник, а другий – прагматик.
Мрійник сонцем замилувався,
Взяв у жменю роси коралі,
Інший каже: тут сонцем не живляться,
Звідси й хибність земної моралі.
Гра життя марнотратна й зрадлива,
Та всі п’ють цей солодкий трунок,
Прагнуть завтрашній день відкривати,
Як чарівний святковий пакунок.
А назавтра зневірені скиглять:
Негаразди у світі правлять!
То ж для них розгорнули прибульці,
Мов кіно, генетичну пам’ять.
Перед ними довгою стрічкою
Потягнулися пращурів долі:
Хитрі, жадібні до багатства
Й ті, що жертвують всім ради волі,
І володарі з клеймом Каїна,
Знамениті і гордовиті,
І такі – непримітні та тихі,
Що радіють життя кожній миті.
В цих дивах – генетичних сховищах –
Стали ритись, як в бабиній скрині, –
Таки предки були не янголи,
То ж у всьому вони і винні...
_________
Світ – мов храм, перевитий золотом,
Його славлять птахи в верховітті...
Чом не кожен спроможен збагнути
Просте щастя жити на світі?
Це твій світ і твоя планета,
А ти дух її, добрий, всесильний.
Щастя – це осягання миті,
Саме зараз, в цю мить ти вільний.
Ох, ці люди – дивні створіння,
Як вода, що жива є і мертва, –
В кожнім зрадник живе і зраджений,
Кат водночас і його жертва.
В вашій слабкості – сила незміряна,
В суперечливості – гармонія,
З усім сущим, одухотвореним
Ви – природи жива симфонія.
Кожен з вас – невичерпна скарбниця,
Із якої черпає Вічність,
Найостатніший – дар безцінний,
А омана – багатство і бідність.
Свого щастя не помічаючи,
Комусь хрест земний – ноша немила,
А хтось здійснить заради інших
Свій політ на вогненних крилах.
На фото - Наталя ОКОЛІТЕНКО