Скажи, чи гідна я щоб жити?
Чи навіть честі вже не маю?
Ненавидіти чи любити...
Світанку вічність вже чекаю!
Моя душа, як загнаний той звір,
Зсередини дереться вже давно.
Без сонця небо темне, ти повір.
Лиш подивлюсь на місяць крізь вікно.
Я вірю й доленьку благаю!
І знову поворот, як внікуди.
Побачити тебе бажаю,
А ти, скоріше, навпаки
Дивитись в очі вже не зможеш
І усміхатись не спішиш,
Холодним поглядом спроводиш...
Тепер покою хочу лиш.
А сліз... Немає більше їх,
Вони пішли вже геть з весною.
А на щоках біліє сніг...
Я одержима лиш тобою.
(Людині, яка змінила моє життя присвячується)