Вона сиділа в кімнаті і тихо стогнала.
Від болі минулого прожитих днів.
Вона сиділа в кімнаті й нічого не знала,
Хто ранив її серце тихенько без слів.
Вона бігла вулицею і тихо кричала,
Бо не знала як вбити цей біль.
Вона бігла вулицею й нікого не вбачала,
Хто сипав на її рани повільно сіль.
Вона малювала життя без жодних прикрас
Сподівалась побачити справжню себе.
Вона малювала життя без порожніх фраз,
В яких не хотіла бачити й краплі тебе.