Дороги є брудні, криві, горбисті,
дороги є і чисті, і брудні,
дороги є, неначе те намисто,
а є й такі, що зникли у пітьмі.
Хтось ходить же по них весело,
а хтось, неначе хрест несе,
комусь дається ця дорога легко,
а хтось під цим хрестом впаде.
Впаде, кому судилось, той і встане,
і вирине з глибин на світ,
а є й такі, що їх на дно затягне,
життя затопче,ненависть згноїть.
Отак, не всі дороги легкі,
хоч кожному судилось їх пройти,
але є день, коли ми вибираєм,
якою з них нам у життя іти.
Якого берега повинні ми триматись,
чому не можна впасти в глибину,
і як нам треба мілини боятись,
і як не падати на довгому шляху.
Настане день і ми це усвідомим,
пізнаємо ми смак життя,
тоді ми скажем - що воно солоне,
або солодке, або, як життя...
І аж тоді ми зможем оцінити,
дорогу ту, якою ревно йшли,
яку ми так плекали, так любили
і на якій ми ноги обпекли.
Тоді ми визнаємо всі свої помилки
і порахуєм подвиги свої,
тоді ми скажем, що ми тут лишили
і з чим підемо звідси у віки...
Ми скажемо, який по собі слід лишили,
чи пам"ятний, чи той, що стреться вмить.
І аж тоді назвуть усі дорогу
такою, як це заслужили ми.