когда вселенский дождь чуть было не потоп
Сид Валерий
http://www.stihi.ru/2010/01/30/3309
***
когда вселенский дождь чуть было не потоп
вновь обратил ко мне лицо своё рябое
как захотелось всё оставить на потом
побыть наедине побыть самим собою
с толпою под навес не в силах я бежать
в казённое сукно впивались капли-осы
плывущий тротуар не лезвие ножа
и лезут муравьи – настырные вопросы
где взять лоскут тепла средь клочьев облаков
как отыскать того затёртого толпой
который подойдёт и тёплою рукой
коснётся и поймёшь – он искренен с тобой
я выход не искал я брёл в дожде и тьме
и улочка – тоннель где гулко зыбки своды
и зализать следы дождь так и не сумел
и я торчал в дожде как пугало «ОСВОДа»
спасенье на воде – нет проще ремесла
а тонущих в толпе поддерживает зелье –
способность всё забыть – случайно не спасла
...у самых ног вода скрывающая землю
( ПЕРЕКЛАД УКРАЇНСЬКОЮ)
коли вселенський дощ вже мало не потоп
до мене обернув своє лице рябе
так захотілось зупинитись і сказавши стоп
побути наодинці і послухати себе
бігцем не сила нестись з натовпом під дах
і краплі-оси жалили казенне на мені сукно
спливання тротуару не по лезах і ножах
запИтаннями надокучливо повзли мурахи
де клаптик взять того тепла посеред клоччя хмар
як відшукати того в натовпі людей а не примар
що підійде і теплою рукою
торкнувшись зрозуміти дасть - він щирий із тобою
я вихід не шукав я брів потЕмками в дощі
і вуличка-тунель в хитких склепіннях переходу
і дощ сліди так зализати й не зумів
і я стирчав в дощі опудалом «ТРВОДу»
спасіння на воді – простішого з ремесел не траплялось
а потопаючих у натовпі тримає дивне зілля -
властивість забувати – та випадковості не сталось
... і біля самих ніг вода накрила землю і довкілля