Над містом літають во'рони,
Чорні думи і сірі ма'ни.
Як прийдеться платити дорого,
Щоби знов зацвіли каштани?
Щоб Дніпро усміхнувся літом
І обійми відкрив ласкаво,
Задихнулась зима первоцвітом,
І тугу’ розтопила кава.
А над містом літають люди,
Але інші вросли з корінням.
Що із нами ще гірше буде,
Крім глобального потепління?
Може, досить вже нам квилити?
Може, гелій вдихнуть і в небо.
Таки варто на світі жити!
Таки варто і таки треба!