Зеленокоса, синьоока моя країна Україна
Горами тягнешся високо, як постіль рівнії рівнини…
І тільки люди почманіли від того «щастя» що звалилось.
Вкотилося в розкриті двері, і в наших душах поселилось.
Чужого щастя!!!
А ми ж, як мавпи, підхопили та покривлятися почали
Забули ми про свою гордість рабами в чужоземців стали
Все, що не наше - то приймаєм, а наше вкинули в болото
Ми навіть мову забуваєм, Що з нас візьмеш? Сама голота.