Невже ти Галатея ,А я Пігмаліон
І те що я тримаю в руках
Це тільки сон..
Немає Афродіти, тебе не оживити
Спи , спи і той аркуш спали
Твій погляд як у янгола
А красень наче люцифер
І я, так я Пігмаліон
Я бранка власних чар своїх
І світові у супереч цілую губи я твої
Що так старанно й довго малювала
Тебе не оживити, нема в нас Афродіти
Та й аркуш той спалити не маю права я
Бо з олівця простого, для образу, для твого
З ошурками Графіту ввійшла душа моя
Так, я Пігмаліон , а ти моя підступна Галатея