***

Шепочуть ніжно віти верболозу,
Грайливе сонечко лягає спочивать.
Зоря нічна на небі запалає,
Чарівна ніченька виходить погулять.

Вона тихенько крила розгортає,
І морок сивий по землі іде.
Як гарно нічка колискової співає.
За рідким тином вічний сон бреде.

Земля зітхнувши, тихо засинає,
Усі турботи та печалі позаді.
І тільки соловейко весело співає,
До болі душу трогає мені.

******
перевод на русский:
                Леонид Встречный.

Нежно шепчут  ракитника ветви,
Солнце скрылось уже на ночлег,
Звезды в зареве сразу   померкли,
Только ночь ускоряет свой бег.

Тихо крылья свои распрямила,
Мрак седой по земле провела,
Песней нежной людей уложила,
Сном волшебным своим обняла.

Спит устав от забот и страданий,
От печалей и скорби земля,
Только тронула душу стенаний,
Эта – звонкая трель соловья.

28 февраля 2011 года. Балтийск