Де те життя моє далеке,
Де я дитиною колись була.
Пшениці жовтої густії ниви,
Та річки бистрої жива вода.
Де та стежина в чистім полі
І маків цвіт, волошок синь.
Зірок чарівних в синім морі,
Що кличуть в темну далечінь.
Той погляд мами теплий, щирий,
І вишитий рушник, який дала.
Дала на щастя та на долю,
Щоб рідний край в душі я берегла.
Пройшли роки, бурхливі ріки,
І тільки спогади, як дивний сон,
Знов повертають в дитинство миле,
На ту стежину, за селом.
******
Перевод на русский: http://www.stihi.ru/2011/03/02/8907
Леонид Встречный.
Вспоминаю я юность далекую,
Отчий дом и поля за селом,
Нашу ниву с пшеницей высокою,
Нашу речку с живым родником.
Ту тропинку, что во поле вилася,
Море маков и синь васильков,
И поляну мою, где резвилася,
И букеты красивых цветов.
И прощание матери с дочерью,
Нежный взгляд утомленных очей,
И рушник твой я вижу воочию,
Как подарок дочурки своей.
Годы мчатся как реки те бурные,
Память детства явилась как сон,
Снова вижу картины ажурные
На наличниках наших окон.