не відчуваючи холоду
я годую себе теплим чаєм
це вже виходить механічно
мої бліді руки
втомлені власним часописом
претендент на мертву вічність
надто швидко
як нічні марева пливуть у снах
я намагаюсь не думати
не мріяти
не слухати і не дзвонити
не жити
він мене сповільнює
натягає мотузку перед дверима
кидає каміння і голки(чи то кнопки)
мов у дитячих мультфільмах
час
не дає мені втопитися
або хоча б попирхнутися
дешевим лікером з витримкою спогадів 2009
а я не бачу каміння
і падаю
падаю лицем у дим та блювотиння
у змішаний алкоголь та біль
я падаю
а ти закусуєш її поцілунком
ледь примруживши очі
я свідок
свідок того що відбувається як у мені так і за межами мене
одночасно у трьох серцях
мої 17 будут переслідувати мене вічно
мов склерозний патруль
щоразу допитуючись подробиць того літа
бо я свідок
свого власного вбивста