дотики словами до душі,
до моєї ніжності твоєї самотності
і ночі давно пройшли,
твоєї печалі і мої гордості.
непобачений голос, непочуті очі,
непробачені сни, ті що я завжди хочу
жити ними і може знайти
тонкі стежки повз наші відсутності.
завжди була і буде
твого світу нерівність і мої галактики,
а серце тільки пам"ятатиме,
що йому не вистачило трохи практики.
всіма болями і печалями,
як не вистачить присутності,
до тебе дорогу вистраждаю
сумерками самотності і недоступності.
і словами з відвертісттю
можу сказати прямо
ти для мене рідний,
як смак міцної кави
я більше - нічия.
твоя – остання.
я б дала відповідь
якби знала питання.
ми – дві протилежності,
яким так легко в світі безіменності.
беззимності і безбуденності.
дві сторони одної безмежності.
як жаль, що більше не твоя,
як жаль.
відвертою була моя печаль
а очі – нишком вдаль
я так люблю. я так тебе любила.
з тобою тільки в Рай
але недолюбила.
і нехай...