Я - росіянин! Але жаль,
Що я львів'янину - москаль,
Не мовлю з ним на «мові рідній» ...
Так, я не вмію, та огидно
«зламать язик» - років катма,
Коли й потреби в тім нема.
Та краще, ніж пізнать ті звуків,
віддати час свій для онуків,
свої останнії роки ...
Та принцип зіпсує завжди,
В житті стосунки зазвичай ...
Скажи, будь ласка, вибачай,
Що буде з нами на Землі,
Коли усі тягнуть собі?
Вже десь я чув отую фразу -
«Корисно серцю чути розум».
А він давно нам говорить:
- з нерозуміння всі злоби.
Чим менше в торбі є наріч,
Тим менше лямки ріжуть пліч.
Настане час - земная куля
з далекій зірки «Алілуя!»
почує… Мовою чужинців…
То буде мова українців!
***
Рефлексия и аутентичный перевод с ироничным уклоном на "Взгляд в будущее"
Евгения Крюкова Донского - http://www.stihi.ru/2011/02/26/2362