Колись я закохалася по вуха,
Колись мета була в житті,
Колись зізнатися у почуттях не вистачало духу,
Колись вогонь палав в очах
Був час, коли я проливала сльози
Через коханого, єдиного в житті,
Його за получити не була я в змозі
І залишалося від нього геть піти
Через страждання довгі виплакала всі я очі,
Що втратили свою красу
Кохання це я пам’ятаю досі,
В душі лишилось почуття смутку и жалю
Його я бачила кожної ночі,
Але і у вісні був не моїм
Собі я говорила: «Бути понад усе з ним хочу»
Я не цікавилась більше ні ким
Це почуття моє з часом минуло
І я замкнулася в собі
Я зі сльозами згадую як це тоді було
Я одинока, як та зіронька ночі.
21.10.99г