Різноманітний світ навколо,
Насичене смаком життя
І мабуть я уже ніколи
Не стану часткою буття
Набридло мрію вже плекати
І відчай володіє знов
Та який сенс чогось чекати?
Від цієї думки кипить кров
Бува, що небо дощем плаче,
То воно рюмсає зі мной
Як райдуга з’явилась наче,
Усмішка після зливи той
Але її не довго носить
Обличчя скривджене життям
Воно кращої долі просить
Та віддається почуттям
Стає питання: «Що робити?»
Чи є у світі, щось таке,
Заради чого варто жити,
Завдяки чому жах мине?
27.11.01г