Помовчи

Любовь Кононенко-Грицюк
Щось ти милий став зухвалим
Торохтиш, та невпопад
Я, у тебе, лиш забава
Як жаринка в снігопад.

У хвастливій круговерті
І як дзиґа на нозі
Студиш ти мене до смерті
При своїй легкій вазі.

Що мені робити? Знаю!
Я дістану вимикач
Ти, як знову завітаєш
Танцювати будеш вскач

Жвавим стрибуном-спортсменом
Дистанційно-завідним
Чи відважним суперменом
І як віхола гучним.

Схочу тиші, то і вимкну.
Жду моментів золотих.
По другому не уникну
Теревенів я пустих.

Стане все у нас до ладу
Коли кнопку ту знайду
Та поки, дам дружню раду
Не плекай собі біду.
                19.02.2011