Ой у полі, ой і гаї річенька тече.
Степ цвіте, мак розцвітає,
Душу сум сече!
Тарас Григорович Шевченко.
Поклала мати коло хати.
Тарас Григорович Шевченко.
Любі мої діти милі,
Вечір тихій час!
Від суми і від могили,
Зачарую вас!
Ви як соколи втомились,
Спокій у гнізді.
На день дома опинились
З ранку вже в сідлі!
Буде мати коло хати
Ніченьку не спать!
Буде рідних синів дбати -
В військо проводжать!
Вірш Кобзаря.
Садок вишневый коло хати.
Тарас ШЕВЧЕНКО
В казематі
VIII
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сем'я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.
Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх;
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.
[Між 19 і 30 травня 1847,
С.-Петербург]
На фото вверху.
Шевченко Тарас Григрорьевич.
Автопортрет,1849-1850
Тарас Григо;рович Шевче;нко (відомий також як Кобзар, (9 березня 1814 — 10 березня 1861) — український поет, письменник, художник, графік, громадський діяч, філософ, політик, фольклорист, з точки зору багатьох українців — духовний батько сучасного українського народу, людина, яка присвятила своє життя збереженню і поширенню самобутньої народної мудрості тісно пов'язаній з стародавньою православною козацькою культурою і звичаями України.