Колише вітер сонні трави,
Надходить ніч, туман пливе.
Зеленоока, густа діброва
У сяйві неба виграє.
За тином стелиться доріжка,
Біжить в задумливі поля,
Де колискової співає нічка,
Де в трави падає зоря.
І тихо плаче моє серце,
Що бачу я земну красу.
І в цьому полі оживаю
Вустами п'ю святу росу.
перевод на русский---Лариса Часовская
ветер колышет сонные травы...
стелет туман приходящая ночь
на фоне неба густая дубрава -
по выделяться вовсе не прочь.
а за забором тропинка петляет -
рвется в задумчивый поля простор -
где Ночка колосьям песнь напевает,
а Зори на травах рисуют узор.
и млеет сердечко моё, тихо плача,
от этой земной "неземной" красы
душой обновиться моя здесь задача,
здесь силы набраться - напившись росы...