***

Може, й не так живу -

                не знаю,

Але в серці лукавству

                й кутка не даю.

Люблю діток своїх  до безкраю

І Вкраїну рідну свою,

                часом дуже сумну.


Може, й не так живу-

                не знаю,

Але потайки,за спиною,

Щось не те робить не терплю.

Не засумлю нічиїх очей

                будь якою зрадою,

А тим більше тих,

З яких воду життя

                і любові  щиро беру!



P.S.

Може, й не так живу-

                не знаю,

Але заповідь з серця

                кладу по життю,-

Чи палаю вогнем,

Чи у смутку,як лист,

                опадаю,

Але без спочинку -

                терпляче, радо і вірно

Свою любов до ТЕБЕ, МОЯ ЛЮБА,

Всю її,  МОЯ НІНО,

                тобі  віддаю!