стихи на белорусском языке
Я хацела не ведаць больш гэтых пакут,
Цёмнай ноччу не шукаць зорны шлях,
Толькі куды не пайду я – ты тут:
У кожным кроку, хвiлiнах i днях.
Я хацела ў жыццё не вяртаць
Яблынь белых дурманячы пах,
Матыльком больш у снах не лятаць,
Не шукаць смутку ў радасных днях.
Я хацела было ўжо забыць
Подых ветру і страх навальніцы,
Каб нiколi больш не любiць,
Не шукаць у сабе таямнiцы.
Я хацела, але не змагла –
У жыцці маім ты мне спаткаўся
І я ў роспачы зараз сама –
Новы шлях нечакана пачаўся.
Я хацела б цябе абмiнуць,
Але як мне забыць твае вочы?
Не магу я сябе абмануць,
Ногi самi туды, дзе ты, крочуць.
Я хацела б назад не вяртацца,
Не шукаць цябе ў роспачы дней...
Толькi, як мне з табою застацца,
Быць адзiнай каханай тваей?
*****************************************************
Перевод стихотворения на русский язык. Автор ЛЕОНИД СЕВЕР
http://stihi.ru/avtor/sever1959
МУКИ ЛЮБВИ
Не хочу больше знать этих мук,
Верить блеску ночных жемчугов,
Но повсюду, в потоке разлук,
Слышу стук твоих гулких шагов.
Не хотела я в жизнь возвращать
Яблонь белых пьянящий дурман,
Мотыльком больше мне не летать…
Радость – грустный, далёкий обман.
Я решила уже позабыть
Шёпот ветра и стоны грозы,
Не прощать, не страдать, не любить,
Не искать в себе счастья слезы.
Я, наверно бы, это смогла,
Но мы встретились…Дрожь по спине,
Я растеряна, счастья зола
Огоньком заблестела во мне.
Как старалась я мимо пройти,
Да глаза твои спать не дают,
Я себя обманула, почти,
Но следы наши рядом идут.
Я пыталась поспорить с судьбой,
Не искать тебя в отблесках дней,
Только как мне остаться с тобой?
Быть любимой, желанной… Твоей!
*********************************************************
А это перевод на украинский язык. Автор Ольга Сафронова
http://stihi.ru/avtor/safoi
Тортури кохання
Я хотіла не знати вже більш тих тортур,
І вночі не шукати вже зоряний шлях,
Але де там! Як порох розсипався мур…
Всюди - ти. Знову - ти, у хвилинах і днях.
І не мріяла я, повернути в життя
Запашний яблуневого цвіту дурман,
Знов летіти метеликом без вороття,
Щоби тьмарив мій день неспокою туман.
Я хотіла забути навік, назавжди,
Подих вітру і блискавки вогняний край,
Щоб уже не кохати, не знати біди…
Наказала собі: таємниць не шукай!
Я хотіла. Але не змогла. Не змогла…
Не питаючи, ти увірвався в життя.
Я у розпачі, думки вкриває імла,
Шлях почався новий, і нема вороття.
Я хотіла тебе обминуть, але як?
Як забуть мені очі кохані твої?
Я себе обманути не можу ніяк -
За тобою ведуть бідні ноги мої.
Не хотіла я вже повертатись назад,
Знов шукати тебе серед розпачу днів…
Якби бути з тобою! Та тільки – навряд…
Буть твоєю «єдиною» Бог не привів…
24.06 12