***

Феликс Вязовский
Пробач за все,
Пробач,
Що покохав тебе,
Ввірвавсь в твоє життя,
Що стільки літ любив,
                любив,
Мабуть, не так,
Як ти того хотіла.
Пробач,
Що щастя я  тобі не дав
Такого, як хотіла.
Та я з тобою йшов,
Старався,падав,
          і надіявсь,
Що ми, побравшись,-
           не розлучимось довік.
Хотілось так,
І мріялось,й молилось.
Пробач,що може,
        все і не здійснилось.
Але я вірив,
Що збудеться оте,
Про що разом ми мріяли.
Для чого сталось так?
Пробач.
Кому із нас
       цього найбільш хотілось,-
Що всього на  житті було-
І билося-трощилось,
               та не розбилось.
(Мабуть,тоді ще не судилось),
А ось тепер-
Коли б, здавалося, не здійснене
Могло от-от здійснитись -
Все гарне,миле,любе
Умить зітерлось,
          наче й не було.
Згубилось.
Пробач.
Якщо так треба -
             Я ПІДУ
ЗАРАДИ ТЕБЕ.
Можливо,тобі й стане краще,
Скоріш,на якусь мить,
На тиждень,місяць,два...
АЛЕ НЕ ВІРЮ, ЩО НАЗАВЖДИ.
Нехай,моє "Піду"
Тобі моїм останнім стане
Пошепки
     промовленим
              "ЛЮБЛЮ!",
Хоч я у відчаї кричу!
Почуй!Пробач!
Я йду.
І так наївно,як дитя,
На щось.ще не розтоптане
                у нас
Надіюсь,жду!