***

    Відповідь т.з. "Невідомому"

Простіть мене,брати-українці,
Що,може,з вами
Щиро йшов не до того вінця,
Але хіба винні в тому люди російські,
Що ми ніяк не поділим
Ні булави,ні пернача.
Простіть,словом лихим не бийте,
Але братню кров не хулив
            і не буду хулить.
Її,як води ні з Дніпра,
         ні з Волги не спити,
Як не спинить ні їхнього,
                ні нашого Іуду,
Якому аби десь у когось
              срібняка заробить.
Простіть,та в муках років здається,
Що осідлали ми не того коня,
Кричимо,що вдалось,
Але ж воно ніяк не вдається
І бур"яном заростають
Колись таки квітучі сади і поля.
Може тому.
Що декому в нас не йметься
Сіять між русами й росами
               лише розбрат,
Але серце болить,
Й не про когось,
Про нас,мабуть.йдеться,
Що розбратом дороги
              мостяться в ад.
Простіть мене,брати-українці,
Я не кличу вас до чужого ярма,
Але нам треба не топтать,
А все краще збирать по росинці,
Бо програємо ми,
І розтопче нас наша ж ганьба.
Простіть мене,вожді України,
Чи сліпнете ви,
Чи командує вами
        хтозна чия братва,
Але стогнуть в цьому розбраті
                хрести Святої Софії
І Крути вкриває полинна сльоза.