Бiла сукня

Любовь Рунова
Цвітуть бузок та черемха, від запахів чуманію,

Шаленію від сонечка, та від людських очей.

Сиджу собі на лавочці, веселою, духмяною

Прийшла я на побачення південне, не нічне.

 

Ах що я наробила, наділа сукню білу.

Тебе не дочекалася, рядочком другий сів,

Був хлопцем говірливим, вродливим і сміливим,

До ранку в човні милував, ледь душу не згубив.

 

Мене недбала річенька вела до щастя вічного,

Ми про садочок мріяли, про хатку й діточок.

Стояли біля приплаву, сказати було нічого.

Твій пароплав відчалював, вже я була ніщо.

 

Вже стільки літ поховано, а хатка не збудована.

Лелека  в вітті дерева не в’є собі кубла.

Стою я біля приплаву, неначе зачарована,

На сукні білій плямами жевріє жовтизна.



на русском языке: http://stihi.ru/2012/05/15/2132