Погляну у вікно...
Сніжить і весняніє.
З минулого, давно,
Про щось природа мріє.
В невмілих почуттях,
Схвильовані світанки.
Струмками, у гаях.
Пробудженням, на ганку.
До березня, зійдуть,
З доріг, сніги останні.
До сонця піднесуть,
Свій щебет, птахи ранні.
Розвіють в небесах,
Вітри, хмаринки білі.
І у моїх очах,
Не буде заметілі.
Залишиться блакить,
Як те високе небо.
З-під вій, єдина мить.
Та іншої й не треба.
Залишаться слова,
Чарівної сопілки.
Мов пісню награва,
Музика, дзвінко-дзвінко.
І зустрічей - життя,
Від осені до літа.
І ніжні почуття,
Для всього, всього світу.
Наталія Максименко
10.02.2011 р.