***

Дитина написала на вікні:
«О, Боже мій, чому я нещаслива?».
ЇЇ слова до ранку змила злива,
І ти наснивсь, непроханий, мені.
Навіщо все, коли тебе нема?
Цей сніг, в якому хочеться втопитись?
Навіщо я без тебе буду жити?
Навіщо божевільна ця зима?
Жаданий і непроханий, прийди!
Зітри сльозу з очей моїх зелених.
Чому цей світ такий тісний для мене?
Чому гнітить передчуття біди?
Дитина написала на вікні:
«О, Боже мій, чому я нещаслива?»
ЇЇ слова до ранку змила злива,
І ти наснивсь, непроханий, мені.
*****************************
   

Я думала, вже ніколи….
Як, раптом, з’явилась рима.
Ти грюкнув зі зла дверима,
А я написала болем.
А я написала серцем,
О, римо, не йди, благаю!
Невже я когось кохаю?
Навіщо мені усе це?
Я думала, вже не стану…
Все зроблено, спалено, стерто!
І серце вже майже померло,
Здригаючись, як востаннє.
Вогню в очах не сховати,
Ти грюкнув зі зла дверима.
Чому ти з’явилась, римо?
Чому я не можу спати?