Немов краплини, в поезії рядки
Є і мої, немов дарунок долі.
Я хрест її ніс чемно крізь роки
Й отримав благословення Боже.
У праці творчій знав падіння й злет,
Знав сльози радості й солоні.
Однак окрилило мене звання поет,
Несу, мов прапор, в надбаннях і в долі.
В земнім житті довелось і мені,
Весною поле сіяти, орати.
До віку не забуду пахощі землі
І хліба смак рум’яного у хаті .
Тож в долин час, як був на чужині,
Там віршами я славив Батьківщину.
Вони, мов крихта священної Землі,
Жива в них пам'ять про Неньку Україну.