(за новелою І.Буніна "Легке дихання")
Це все не те, що їй хотілось...
Кохання вразило її,
Мрійливе серденько розбилось
І захолола біль в душі.
Розчарування вбило Олю,
Не постріл той, що пролунав,
Коли позбутись того болю
Вона жадала вже сама.
Втікти хотіла з того світу,
В який втягнув раптом її
Той батьків друг, єдиний в світі,
Хто зміг зламати світ її.
Він душу зміг заполонити
Презирством до кохання в ній,
І мрії в серці всі розбити,
Які життям палали їй.
Вже Оля не така весела,
Залишилось лише одне...
Те дихання легке не вмерло,
Воно ніколи не помре.
23.09.2003