Ловлячи рухи, слова і очі, починаєш розуміти ночі,
Коли маєш право смирно вдивлятися в образ,
Вчитуватися в кожну репліку,
Вдумуватися в кожну мить його миттєвості.
Ловлячи рухи, я скидалася на маніячку,
Маніакальну дівчинку читачку,
Яка смиренно купує книгу.
Ловлячи погляд, один чи два рази,
Я відчувала відразу до себе самої…від себе ж.
Ловлячи мову, різку, преривисту, чудову,
Я молилася змовчати,
Сльозу не пустити, не закричати.
Невимовне відчуття щастя,
Коли бачиш людину, яка годинами не дає спати вночі.
Його вірші і проза – рятунок для мене,
І вже не проблема: водка чи чай.