Ти далеко, далеко, далеко...
Не зі мною, на жаль, не зі мною.
Розрослась на чужині смерека,
що на пам'ять дала я з собою.
Розрослась, прижилась на чужині,
тільки серце твоє не здається:
ти живеш у чудовій родині,
та душа на волю рветься.
Наче кругом тебе добрії люди,
що добра тобі лиш бажають.
Не знайоме для тебе там всюди
та чуже... і про тебе не знають.
Ти не звик підкорятись наказам
і завжди захищаеш слабких.
Серце сильно так сжалося спазмом,
що от болю й думок про близьких.
Тож тримайся ти біля смереки,
доки з рідних нікого нема.
Та єдина й кохана далеко,
та чекає тебе лиш вона.