Шлях до Європи*
Вірили щоб люди, мрію треба дати,
І тоді останнє можна відібрати.
Нездійсненних цілей буде хай багато.
Хто в них розбереться? З краю наша хата.
Тягнуть до Європи, ніби шанс останній
Досягти насправді гідного життя.
Та не чути відповідь на просте питання:
Чи Європа хоче нам кращого буття?
Чи не забагато з неї вже колоній,
Скільки можна бити до землі поклін?
Досить цих складних і зайвих церемоній,
Нам давно вже час піднятися з колін!
Сорок п’ять мільйонів – лихо для Європи:
Хворі, голі, босі, п’яні та голодні,
Не потрібні зовсім, ми для них – холопи.
Землі, надра, гроші приймуть хоч сьогодні.
Та про це не скажуть хитрі дипломати,
Не дадуть на роздуми нам своїх ідей.
Збудувати важко, легше поламати.
До Європи пустять, тільки без людей.
____________
*Дорога в Европу
Верили чтоб люди, нужно дать мечту
И тогда последнее можно отобрать.
Можно дать им цель, но, как всегда, не ту.
Вряд ли разберутся, можно долго врать...
Нас Европой манят. Говорят, иначе,
Лучше и богаче жизнь там у людей,
Там цивилизация, только вот задача
Хочет ли Европа нас принять скорей?
Может быть, довольно для неё колоний,
Нужен ли нам этот европейский плен?
Мы покорно тянем к ней свои ладони,
Не пора ли встать нам со своих колен?
Столько миллионов вряд ли для Европы
Тех, кто пьян и голоден, тех, кто гол и бос,
Радости добавят. Мы для них – холопы.
А вот земля и недра – тут другой вопрос...
Только дипломаты, как всегда, молчат
Не дают обдумать нам своих идей,
Родину скорее сдать спешат в прокат.
А в Европу можно, только без людей...