М Е Т А /сатира/
А в мене, як той штир,
У голові Мета сидить,
Щоб все собі, та все собі...
Та вибратись на гору.
Дорватися до влади -
Мені так кортить,
Аж все всередині кипить.
Собі наповнив би “кармани –
Мани, мани, мої ви мани”...
-А як народ, його проблеми?
-То, все ми зробимо і все буде гаразд.
Я на трибуні буду так кричати,
Про всі його проблеми і як їх розв’язати...
То виберіть мене! У мене є програма,
Як швидко захід нам догнати,
І кризу подолати! Ще кому і скільки дати,
Щоб тепле місце в Раді мати.
А для народу, я зробив багато -
На посівній, заставив жито перебрати.
Порахував, по скільки треба “добрив” насипати,
Щоб в осені хороший урожай зібрати.
Людей я вивів і сам садив,
Дерева в гаї солов’їнім.
Я завжди гордо так ходив,
І сіно я косив, усіх просив...
Як “жнивки” ми справляли,
Останній сніп носив і чарку,
Всім підносив, і так кричав:
- Я свій, я ваш, за вас стояти в Раді,
Буду дуже радий!
Як радісно забилось серце,
Що знову вибори прийдуть,
То може вже тоді, мій час настане...
І місце, таке м’яке, бажане –
У Раді буде вже моє.
І солодко та млість у мене розлилася,
Тай тіло все моє бажанням налилося,
Бо буду я балотуватися,
У нашу Раду вибиратися,
Без мене там ні як, бо голова я ж як-ніяк.
На всіх засіданнях я виступаю,
Бо господарство і політику я знаю.
Ніхто не може мене перекричать,
Бо ставлю зразу я тому “печать”.
А як за бідних я стою –
Всіх обігріти, нагодувати обіцяю.
Коли я їх жалію, у залі тихо -
Усі аж замирають.
А потім, допомогти, так просять,
Налити чарку обіцяють.
Вони мене так люблять -
У Раду вибирають!
Ще треба трішки покричати,
Півпуда набрехати,
Без цього нам ніяк –
Не вибратися, а ні вибиратися...
А людям і обіцянки, і сни,
Все те, що так наобіцяли ми,
Так років за два, чи за три -
Все зробимо не сумнівайтесь ви.
Життєвий рівень ми піднімемо,
До тої “гондураської” вежі,
Бо ж обіцяли ми,
Тай скоро знову вибори нові...