В розкішному багні у амбістоми
Зникають раптом помисли вагомі
Неотонічний подолати гніт.
В личиночних неоковирних шатах
З оздобою із китиць жабр крислатих
Влаштовують свій пересічний світ.
Мов дирижаблі, на грузькому споді
З краплинами очей на голові,
Відтвoрюються, охають в імлі,
Латаються при усілякій шкоді.
А у сухім пекучім понадводді
Ряхтіють шворками в густій траві
Метаморфозу докази живі
Еволюційно кинуті в сьогодні.