Ой,пропала тая слава,
Що й шукати ніде...
Де ти,вольная державо ?!
Та нема і сліду..!
Де ти,віща вільна правдо ?!
Втрапивши за грати,
Ти сидиш там безпорадно,
І чекаєш страти...
Ой,велика та могутня,
Мабуть,тая сила,
Що безкарно ломить,крутить
Лебедині крила;
Що з дурних дітей орлиних,
Плюючи меж очі,
Як гончар з німої глини
Ліпить все,що хоче!
І немає краю кривді,
Все з лихих рук сходить...
Тільки час колись та прийде,--
Час завжди приходить ! ---
Схаменуться соколята,
Та затягнуть пісню,
Та й розправлять,гей!,крилята,--
Стане в світі тісно...
І тоді,невірна сило,
У злобі безмежна,
Путь один тобі - в могилу !
Як воно й належно...