Червоний цвіт вишень моїх
Розсипавсь по садах,як сміх...
Що за події чарівні,
Чом цвіт вишень почервонів?
О,пелюсточки ніжно-білі,
Куди цноту свою поділи?
А,може,ви взяли нестерпний
На себе біль із мого серця?
Бо ночі садом я ходив,
Закоханий і молодий,
І серце укріпилось в тузі..!
Спасибі вам за щирість,друзі !
Спасибі вам!
Бо вже й не знаю,
Для чого в світі цім кохаю,
І неприкаяний,самітний,
Ходжу,броджу по вашім квітні,
Мов долю власну загубив...
А що вас кров'ю окропив,
І вам сміятись стало важче,--
То ненароком я...
Пробачте !!!