Всюди ходить сон. Колише
Кожну гілочку в саду
Всюди втома мирно дише
В тихій стежці і сліду
І мені пора вже спати
Тільки піснею в селі
Сон злякали мій дівчата
І блука він десь в імлі
І тепер мені не спати
Вже до ранку, аж поки
Не вертатимуть дівчата
Із побачення стежки
І напевне йтимуть тою
По якій і я ходив
І любовю, чи ж такою
Світ і дівчину любив
Хтось там скаже відлюбилось
І забути вже пора
Воно й справді, мов наснилось
А любов от не вмира