С П І В у Мукачеві
На площі пісня ллється,
Слова у серце проникають,
І як барвінок вона в’ється -
Та зачаровує, слова ті надихають...
Душа зігріта співом про Христа,
У радості та щасті розчинялась.
Слова прекрасні, про небесного Отця.
Любов’ю - до неба піднімались...
У хорі альт виводив спів,
Високим нотним диво співом,
Та сонце виглядало з-за куполів,
Все заливало золотим промінням...
І благодать на люд зійшла,
Затихла площа від чудового мотиву,
Та проникаючого почуття,
Божественного співу...
Тихенько чорна баба підійшла,
Прокльони, кинула в юрбу вона,
На хор анафему в звела,
Ворона в такт їй каркнула.
І засміялася юрба,
А пісня лилася в небеса,
“Хвала матері Божественного дитя”,
Стояла слухала юрба,
Любов’ю Бога обнята...