Дощ ллє на землю як з відра,
Надворі сутеніє...
Полилось світло із вікна -
То тихий вогник тліє.
Здається, то не дощ дрібний
Кришталь розсипав по дорозі,
То сльози... Сльози від тих мрій,
Що виповнитися не в змозі.
То всі світанки й вечори,
Проверені в надії.
То тяжкі сни... Важкі вони,
Не сповненні ще мрії!
Та ллє все дощ як із відра,
надворі вже світає...
Не лине світо із вікна -
Вже вогника немає.