Він із нею стояв у саду
Просто парубок просто коханий
Ще не знав про біду
Що в наш край заявилась незвана
Просто занв що повинен кохать
Що у матері буде невістка
А уранці прислав військомат
На війну йому білу повістку
Обірвалась любов наче сон
Протрубила війна їм розлуку
Від сліз мокрим був людний перон
Як востаннє обняв він подругу
Обіцяв, я вернусь сюди знов
Ворогів лиш навчу я науки
Як твою обірвати любов
І твої забирать в мене руки
Не вернувся, загинув в бою
І не стало у матері сина
Заросла у зеленім гаю
Його щастя зелена стежина
Та іде по землі його син
Що родився на світ вже без нього
І десятки доріг і стежин
Його манять у далеч з порога
Для своїх яку вибере ніг
І якої він гідний дороги
Син бійця, що війну переміг
Спадкоємець шляхів перемоги