Вже хилить сон мене на подушки
І я покірно йду до нього в гості
Здаю в багаж і справи, і думки
І втому що мої ламає кості
І спатиму повитий втомою
Душею вільний від усього світу
І знаю що судьбу ніхто мою
Без мене не зуміє повторити
А тому з новим ранком на кону
Я знову житиму, як жив до цього:
В полях свою стрічатиму весну
У світ свою топтатиму дорогу