Не треба ніжно так дивитися, не треба!
Я спраглими очима, як очманіла, п'ю
очей твоїх блакить, їх прохолодне небо,
солону і вологу посмішку твою.
Не треба в очі так дивитися, не треба.
Бо погляд твій на мене діє, наче хміль.
Дозволь душі моїй звільнитися від тебе,
тверезість поверни свідомості моїй.
Не огортай мене прощальною журбою.
На пошуки пригод зібрався - то лети,
бо ж все одно мене ти не візьмеш з собою,
то й спокій мій віддай. То й душу відпусти!
червень, 1997