(перевод с украинского)
Над Борисполем нависли тучи низко.
Темной тишиной молчит лиман…
Где же ты пропал,
Богдан Хмельницкий -
Богом нам дарованный Богдан?
Или ты к родне забрел устало,
Или, старина, залег на печь, -
Ты откликнись, Хмель, пора настала,
Пока мы не потеряли речь.
Обступает души наши люто
Кредиторов беспощадный строй.
У кого, Зеновий, есть валюта,
Тот теперь в Отечестве герой.
Адским лихолесьем вновь звереет
Туча сизая от неба до низин…
Возвращайся, гетман, поскорее,
Пока гром нам дух не поразил.
Ведь уже орда ясновельможных,
Честь и вклады сплавив за бугор,
Намекает тонко: «А возможно,
Так заведено с давнейших пор?»
Саранчой голодной, разнолицей
Киев окружен со всех сторон.
Коль сдадим, Зеновий, им столицу, -
Кто закажет поминальный звон?
А мы все поем про «Ще не вмерла…»,
Тешим этим душеньку свою,
И всем миром лезем на Говерлу,
Развернув знамена, как в бою.
И сжимаем древко мы так важно,
Что взглянуть наверх досуга нет:
Невзначай, на знамени державном
Сам собой не поменялся цвет?
Возвращайся, Хмель, ведь ты же с нами!
Мысли не прогнать из головы:
Что-то вроде о варшавском хламе,
Что-то про отбросы из Москвы…
Так в Варшаве чистота сегодня,
И Москва дороги подмела…
Возвращайся, Хмель, пока не поздно,
Пока всех тут буря не смела!
Чтоб потом не рассыпать проклятий,
Да башку золой не посыпать,-
Что, мол, лиходеи-супостаты
Нас в ярмо засунули опять.
Туча нависает в поднебесье,
Темной тишиной молчит лиман….
Где ж ты, Хмель, пропал,
Куда ж ты делся -
Богом нам дарованный Богдан?!
2007 г.
Де ж ти, Хмелю?
Хмара грізно суне за Бориспіль.
Темна тиша опада в лиман…
Де ж ти, Хмелю,
де ж ти забарився, –
Богом нам дарований Богдан?
Чи забрів по славі до зовиці,
Чи забравсь по старості на піч, –
Де б не був ти, Хмелю, озовися,
Доки нам ще не одбило річ.
Обступає душі наші грішні
Кредиторів нещадимий стан…
Хто, Богдане, володіє грішми,
Той тепера в Україні пан.
Потойсвітнім страхоліссям дише
Сиза туча з неба до низів…
Гей, вертайся, гетьмане, скоріше,
Заки грім нам дух не поразив!
Бо вже наша старшина вельможна,
Честь і вклади збувши за кордон,
Натякає здалеку: “А, може,
Так воно й судилось іспокон?”
Облягає Київ різнолиця
Сарана із чотирьох сторін.
Як здамо, Зеновію, столицю, –
Хто ж замовить поминальний дзвін?
А ми пієм гучно: “Ще не вмерла…”
І собі доводим: таки ж ні!
Та ізнов долаємо Говерлу
Всім собором, ще й при знамені.
І вже так стискаємо держало,
Що незмога й глянуть догори:
Чи, бува, на прапорі державнім
Ще не помінялись кольори?
Гей, вертайся, Хмелю, доки світу,
Бо чомусь не йде із голови,
Щось немовби
про варшавське сміття,
Щось як начебто про грязь Москви.
Так Варшава ж замела ж оселі,
І Москву підметено зело…
То вертайся чимскоріше, Хмелю,
Доки нас під когось не змело,
Щоб потому плакать і ридати,
Сипати на лисину золи,
Що, мовляв, трикляті супостати
Нас ізнов у ярма запрягли.
…Хмара встала з висі до пониззя,
Темна тиша впала на лиман.
Де ж ти в трясці, Хмелю,
забарився, –
Богом нам дарований Богдан?!
Примечания:
Богдан (Зеновий) Хмельницкий – гетман Украины, герой народно-освободительной войны, народная кличка – Хмель.
"Варшавське сміття, грязь Москви..." из стихотворения Т.Г.Шевченко "І мертвим, і живим…" - толерантная и тактичная характеристика украинского панства.