Життя - річ дивнувата.
Ставлю людям оцінки.
Намагаюсь сподобатись різним
А всі кажуть, що я дивна.
Час проходить, минають роки
Відчуваю я подих вітру
Над безоднею стоять пророки
Я ж живу - у місті.
Місто Київ. Столиця. Люди.
Я заплуталась у моралі.
Справедливість іде в нікуди
Ми не знаєм, як жити далі.
Хочеш жити - а шлях брехнею
І ніхто не говорить правду
І ти вірить не хочеш, і нею
Не говориш, ігнориш насправді.
Совість каже: спинись, подумай...
Розум каже: час лицемірить!
Душа каже: будь просто щасливий!
А релігія - будь щирим...
І стоїш ти на роздоріжжі,
Але карту забув вдома
Думки твої на себе не схожі,
Розривають. Приходить втома...