я знаю що я неймовірно вперта
у душі напівмертва
і скалічена
незрозумілими мені подіями
дівчина
з косами-зміями
я знаю що в мені багато суперечностей
безпідставних недоречностей
і бруду
важко пережитого дитинства
кукла-вуду
я у листі твого безчинства
я знаю що я у закупореній плящці симульованого болю
та й годі
і коли він виривається на волю
я хничу
згадую твої поцілунки руки та ночі
мені не личать
розтрьопана зачіска і заплакані очі
ти мені казав
бо знав
що я чіпляюся за тебе мов білка
коли ловить найближчу гілку
обдуруючи закони гравітації
прямуючи до незайманої станції
під гучні авації
теж сфабриковані
я знаю що мої дороги незаасфальтовані
і я виявлю щось справжнє раптово
і знову
знайду свою тишу
свій упорядкований безлад
свій невиправний характер і шлях
p.s.
і більше не треба буде
чіплятися за тебе
аби за щось триматись
аби щось відчувати
бо важко не тоді коли боляче
а коли байдуже
коли в мені відсутня я
коли я мертва
більше не треба буде дивитися у твої голубі очі
я ненавиджу голубі очі