…Сонце, мов батискаф з горобини,
Тоне в морі варення калини.
Хмари – фрешу морквяного піна –
Те занурення хвацьке не спинять.
Вітер бігає тихо по спині,
Мов манюсінькі мишачі лапи,
Коли лізе звіря по бантині,
Щоб зробити яку-небудь капость.
А кульбаби у сейфи зелені
Золоті заховали дукати.
Місяць, зорі набравши у жмені,
Час попутав – іде засівати!
Видно в космосі холодно дуже,
От і «збочився» він, бідолашний.
Та, можливо, то я - хворий, друже?
Бо так бачу я вечір вчорашній…
2011