Мої думки птахами линуть
На перехрестя тих доріг,
Де в терпких пахощах полину
Ти наше щастя не зберіг.
Воно кружляє десь по світу,
Мов сиротина край села,
Тріпає крила дужий вітер,
В безсиллі голосу нема.
За морем його синє пір»я
На землю падає стиха,
Яскравим спалахне сузір»ям
І зникне, як усе зника.