Я наслідок того, що не відбулось.
Я жаль за тим, що не прийде ніколи.
Плямистий морок на узбіччі вулиць,
Похмурий вечір, хворобливо-кволий...
Незграбно в листі плутаються ноги,
Стікає дощ в закам'янілу душу.
Іду, не розбираючи дороги, -
Чуже життя спокутувати мушу.
Йду без ознаки простору та часу...
Марнує осінь свій останній вечір.
Засмучене сузір'я Волопасу
Холодні зорі висипає в глечик.