Колись була віра у світле майбутне
наших країн і наших дітей.
І вірність і віра у ясу червону,
що Ленін единий, до неї привів.
Ворота до щастя-мов двері до раю
і кожен наш крок - наближе цю мить.
Жидівья ж раділо:все діло!І діе!
і сморідом своїм поповнило світ.
А ми ж бо дурні,голодні і голі
брели,усвідомлено на плаху "неволя".
І шводкість і плинність штовхала роки
а так полишились невпинно сліпі.
Вже сітка сплетенна,робочий капкан
і ми мов звірина,ми чуем стакан.
Ми ходимо вкупі довкола пасток,
бо поруч не бачим рідних кісток.
Наших дідів,що так само як ми,
ходили довкола пасток давнини.
Блукали за нас,аби нас врятувати
та всеж потрапляли в капкани жидаті.
І кожен їх рух додавав їм страждання..
Прокинься Син Волі!Вставай до світання!
Вглядися у суть..чи зможеш змінити?
Ті взмозі збагнуть?
Ти чуеш збентеженні крові по волі,
що передчувае цей запах..неволі.
Прокинься!Син Краю!Народе великий!
Бо чутно вже дихання нежиті,рики..
Вставай,Біла кров тече ще у жилах!
Вставай!Я звертаюсь до тебе у віках!
Ідея словянска,щоб жити у мирі.
На своїй землі,де все білі і щирі.
Прокинутись зрання,водиці попити.
Садити зерно,щоб хліб їли діти.
І мати надію,що зійде воно..
на щастя нащадку і жиду на зло.
Ми чисті і серцем,і честю,і кровью.
Ми білі.Я.Ти.І той,що з тобою.
У цьому сіль друже,у цьому сіль брат.
У цьому вся пісня незламних Карпат.
Давно вже недоля відкрила рахунок,
та ми ще живі..не зняли облаштунок.
І поки над нами ще сонце жовтить,
небо блакитить,прапор майорить.
Ми будем іти у останній наш бій.
Заради свободи і всіх наших мрій.
28.08.2006